Тихие игры для шумных детей

Активность детей нередко становится подлинным вызовом для родителей. При определенных обстоятельствах шумное поведение может быть очень несвоевременным и не совсем уместным. Более того, у усталых родителей может быть сверхчувствительность к звукам и обострены все сенсорные ощущения. Что делать в ситуации, когда ребенок должен вести себя спокойно, но вместо этого разговаривает?

Далее текст на языке оригинала

Важливо пам’ятати, що багато дітей, особливо від молодшого віку до шести років, ще не вміють контролювати гучність своєї мови. Центри мовлення і когнітивного контролю в цьому віці тільки продовжують дозрівати. Тому у пригоді стануть ігри, які допоможуть "вимкнути гучність" і одночасно розвивати необхідні навички дітей.

1. Пульт керування. Намалюйте "кнопки гучності" на пальчиках і навчіть дитину регулювати гучність мови, натискуючи на пальчики. Дитина каже якесь слово залежно від "кнопки" та кількості "кліків" голосніше. Доводимо до найбільшої гучності, а потім зупиняємо на потрібній.

2. Шпигуниабо Миші й кіт. Тут завдання полягає в тому, аби непомітно і беззвучно схопити якийсь загаданий предмет.

3. Диригенти. Змахуємо рукою вгору — і це сигнал інструментам "грати голосніше", рукою вниз — знижуємо гучність, збираємо руку в кулак — мовчання. Даємо також і дитині можливість побути диригентом, керуючи гучністю.

4. Ніжний котик. Запропонуйте дитині подумати про те, що викличе у неї відчуття безпеки та ніжності. Наприклад, ніжно "погладити" уявне кошеня. Таке "піклування" про маленьку тваринку дозволить дитині розслабитись та заспокоїтись.

5. Літери. Пишемо в рядок літери різного розміру. Просимо дитину дивитися на букви, вимовляти звук, підвищуючи або знижуючи гучність. Чим менша буква, тим тихіший звук і навпаки.

6. Тиша. Навчіть дітей цінувати тишу, проводячи короткі періоди часу без звуків. Наприклад, кожні кілька годин проводимо 2 хвилини у тиші. Дитину призначаємо головною — коли продзвонить будильник, вона подає всім сигнал слухати тишу.

7. Шепотуньки. Самі починаємо говорити пошепки — так дитина дзеркалитиме нас.

8. Пантоміма. Граємо "в крокодила".

9. Жестова мова. Придумайте свою сімейну жестову мову, де кожна літера — окремий жест. Це дуже корисна гра для розвитку уяви та памʼяті.

10. Прапорці. Якщо діти у суперечці кричать одночасно, дайте всім прапорці — листки паперу з їхніми іменами чи будь-які інші предмети — щоб їх підіймали, коли хочуть "взяти слово".

Тихі ігри — лише частина того, яким чином можна сприяти розвитку дитини, одночасно вивчаючи мистецтво тиші та контролю власної гучності. Пам’ятайте, що головне — це спілкування з вашою дитиною та підтримка її індивідуальних потреб.